Перша проблема – погляд під ноги. Коли ви дивитесь вниз, партнерка або партнер теж починають дивитись туди. Баланс зміщується вперед, рамка руйнується. Один хлопець так старанно контролював свої ноги, що постійно наступав партнерці на п'ятки.
Друга історія – напружені плечі. Дівчина танцювала вальс із плечима біля вух. Через двадцять хвилин у неї боліла шия. Вона думала, що тримає правильну рамку, але насправді просто затискала м'язи.
Найбільша помилка – спроба запам'ятати кроки як послідовність рухів. Один учасник повторював про себе: "крок-крок-разом, крок-крок-разом". Це працювало, поки викладач не увімкнув іншу музику. Він розгубився повністю.
Що насправді допомогло цим людям:
- Фокус на відчутті ваги, а не на стопах
- Свідоме опускання плечей кожні тридцять секунд
- Слухання музики замість підрахунку
Через два тижні ця сама група виглядала зовсім інакше. Не тому що вивчила складні фігури. Просто перестала робити речі, які заважали їм рухатись природно.
Ваше тіло вже знає, як переносити вагу й тримати баланс. Проблема в тому, що ми починаємо думати замість відчувати.